Тема 4. РЕЗЕРВИ БАНКІВ ТА ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ

 

4.1. Структура грошової маси і баланс центрального банку.

4.2. Сутність резервних вимог.

4.3. Вплив центрального банку на обсяг резервів.

 

4.1. Структура грошової маси і баланс центрального банку

Грошова маса – сукупність всіх грошових засобів, які знахо­дяться в національній економіці у готівковій і безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу та накопичення.

Залежно від ступеня ліквідності різних форм грошей виді­ляють такі показники грошової маси:

- гроші для операцій (М1) – банкноти, білонні монети, що пе­ребувають в обігу поза банками, поточні рахунки (безстрокові депо­зити);

- гроші у широкому розумінні (М2) – гроші для операцій, заощаджувальні та строкові депозити у комерційних банках;

- грошовий агрегат М3 – гроші в широкому розумінні, внес­ки у спеціалізованих установах, особливі види нагромаджень;

- грошовий агрегат L – грошовий агрегат М3 та інші ліквідні активи (короткострокові до трьох місяців), державні цінні папери та інші;

- грошовий агрегат D – грошовий агрегат L, закладні, облі­гації та інші аналогічні кредитні інструменти.

Депозити – це внески фізичних та юридичних осіб у комер­ційні банки та інші фінансово-кредитні організації.

Під ліквідністю активів розуміють можливість їхнього пе­ретворення у грошову форму без суттєвої втрати вартості у короткий строк. Основу всієї грошової маси країни складають гроші високої ефективності – банкноти, монети та депозити комерційних банків у НБУ, тому їх називають грошовою базою Н. Загальний розмір гро­шової бази країни у кожний даний момент можна визначити за балансом НБУ, який зображений у табл. 4.1 і складається з наступної рівності:

 

ВР + ЦП + ККБ + КУ + ІА = ГГО + ДКБ + ДУ + ІП (4.1)

 

Як засоби платежу можуть використовуватись тільки готівкові гроші в обігу. Депозити комерційних банків не є грошима, але є резервами грошової маси.

З метою запобігання банкрутства комерційні банки повинні мати резерви готівкових грошей. У сучасній дворівневій банківській системі для комерційних банків встановлюється норматив мінімальних резервів r у вигляді обов’язкових безпроцентних внесків до НБУ. Їх розмір визначається у процентах від суми депозитів у комерційних банках.

 

Табл. 4.1 – Баланс Національного банку України

Активи	Пасиви
Валютні резерви, (ВР) (золото та іноземна валюта)	Готівкові гроші в обігу, (ГГО)
Цінні папери, (ЦП)	Депозити комерційних банків, (ДКБ)
Кредити комерційних банків, (ККБ)	Депозити уряду, (ДУ)
Кредити уряду, (КУ)
Інші активи, (ІА)	Інші пасиви, (ІП)

 

Усі разом комерційні банки в умовах дворівневої банківської системи створюють гроші, коли надають позики в обсязі кредитних ресурсів. Можливість створювати гроші всією банківською системою визначається депозитним мультиплікатором. Депозитний мультиплі­катор m обернено пропорційний нормі мінімальних банківських резервів r:

 

.        (4.2)

 

Він показує у скільки разів комерційні банки збільшують розмір грошової маси в обігу.

Грошовий мультиплікатор  – це ускладнений варіант де­позитного, в якому враховується поведінка не тільки банків, але й населення:

 

,       (4.3)

 

де  – грошовий мультиплікатор;

– відношення готівкових грошей до депозитів у населення;

Грошовий мультиплікатор – визначається як відношення гро­шової маси до грошової бази (гроші НБУ).

Відповідно до Закону України “Про Національний банк Ук­раїни”, НБУ встановлює комерційним банкам та іншим фінансово кредитним установам нормативи обов’язкового резервування коштів. При цьому розмір обов’язкового резерву встановлюється єдиним у процентному співвідношенні до загальної суми залучених банком коштів у національній та іноземній валютах. Для різних видів зобов’язань можуть встановлюватись різні норми обов’язкових резервів. Рішення про підвищення норми резерву набирає чинності не раніше ніж через 10 днів після його опублікування.

 

4.2. Сутність резервних вимог

Суттєвий вплив на кредитні ресурси комерційних банків, на їхню спроможність надавати позики має зміна норми обов’язкових резервів. Регулювання рівня обов’язкових резервів за грошовою теорією є одним із найдійовіших механізмів монетарної політики.

У всіх розвинутих країнах, за винятком Великобританії, Канади та Люксембургу, до комерційних банків висуваються вимоги щодо розміщення ними у центральному банку мінімальних резервів. Резервні обов’язки зорієнтовано на стале зростання певної частки зобов’язань кредитних інститутів. У Німеччині обов’язками, що підлягають резервуванню, є вклади на вимогу; термінові та ощадні вклади терміном до чотирьох років; кошти, залучені на міжбан­ківському грошовому ринку; боргові зобов’язання – іменні та на пред’явника терміном до двох років. Відповідно до Закону України “Про банки та банківську діяльність” ставки обов’язкових резервів мають верхню межу. При цьому для різних видів вкладів ці межі різні. Показники ставок обов’язкових резервів суттєво коливаються у різних країнах. Найбільші норми встановлено в Італії та Іспанії, найменші – в Японії (2,5 %) та у Великобританії (0,45 % зобов’язань, що підлягають резервуванню).

Резервні вимоги – потужний засіб впливу на пропозицію гро­шей. З його допомогою НБУ впливає через базу грошової маси на кредитоспроможність комерційних банків. Вплив з допомогою резер­вів досить простий, змінюючи норму обов’язкових резервів НБУ безпосередньо впливає на пропозицію грошей та банківського кредиту. Якщо норма обов’язкових резервів комерційних банків зменшується, то банки отримують можливість збільшити ліквідність своїх активів і розширити межі кредитування. А якщо норма обов’язкових резервів підвищуються, ця можливість зменшується, а можливо і зникає.

Внаслідок того, що лише незначна частина всіх активів комерційних банків знаходиться у формі готівки, то зміна норми резерву на певну величину може привести до багаторазового збіль­шення чи зменшення пасивів банківської системи. НБУ використовує даний інструмент грошово-кредитної політики дуже рідко, тому що дуже важко регулювати вплив зміни норм резервів на пропозицію грошей. Збільшення обов’язкового процента резервного фонду веде до зменшення грошової бази, а отже, і до зменшення пропозиції грошей. Зменшення резервних вимог веде до більш інтенсивного розширення депозитів, що призводять до збільшення пропозиції грошей. На практиці НБУвизначає норму резервів на тривалий термін – цей інс­трумент грошово-кредитної політики є стратегічним, а для опера­тивного регулювання НБУ використовує операції на відкритому ринку.

Позитивні риси при зміні резервних вимог такі: потужність засобів впливу на пропозицію грошей (зміна на 1 % викликає великі обсяги змін в пропозиції грошей за рахунок мультиплікативного розширення депозитів); рівність умов (здійснюється вплив на діяль­ність усіх банків).

Негативні риси при зміні резервних вимог наступні: можли­вість здійснення впливу великими обсягами; невелике зростання величини резервних вимог може одразу викликати проблеми з ліквідністю у багатьох банках. У таких випадках НБУ проводить політику рефінансування для підтримання їх ліквідності.

Часті зміни норми резервних вимог створюють проблеми для великої кількості банків, це призводить до нестабільності фінансової системи та ускладнює процес управління окремими банками та фінансовою системою у цілому.

Механізм використання резервних вимог характеризується низкою параметрів, а саме: порядком визначення норм обов’язкових резервних вимог (на законодавчому рівні чи НБУ); базою, що ви­користовується для обчислення обов’язкових резервів (“–” – активна; “+” – пасивна); визначення банківських активів, які дозволяється використовувати для задоволення резервних вимог; величиною норм резервування та критеріями її диференціації; розрахунковим періодом додержання резервних вимог. На сьогоднішній день в Україні норма резервних вимог складає 11,5 %.

Комерційні банки повинні створювати обов’язкові резерви на усі кошти, залучені у національні валюті, та зберігати їх на кореспондентських рахунках у НБУ. Частково банкам дозволяється формувати обов’язкові резерви за рахунок касової готівки та облігацій внутрішньодержавної позики.

 

4.3. Вплив центрального банку на обсяг резервів

Вплив НБУ на обсяг резервів здійснюється шляхом визначення резервних вимог (НБУ розробляє нормативний акт, яким закріплює певні резервні вимоги до банків, з метою збереження платоспро­можності КБ); безпосереднім впливом на обсяг резервів, крім резервних вимог. НБУ оперативно впливає на обсяг резервів у бан­ківській системі шляхом надання позик банкам та купівлею державних облігацій.

Уся сума поточних вкладів комерційних банків утворює фактичні резерви, а різниця між фактичними і обов’язковими резервами – надлишкові резерви, які застосовуються для кредитної емісії (випуск в обіг безготівкових чекових грошей). Кожен комерцій­ний банк визначає обсяг кредитної емісії, виходячи з суми надлиш­кових резервів. У цілому кредитна емісія країни має чітко окреслені межі, які визначаються нормою резервних вимог Національного банку України. Кожен банк може видати у вигляді кредитів лише суму, що дорівнює наявним надлишковим резервам, але вся банківська система може значно збільшити кредитну емісію завдяки використанню часткових банківських резервів. Величина такого перевищення прямо пов’язана з рівнем резервних вимог через співвідношення, яке назвали мультиплікатором депозитів, таким чином:

 

,        (4.4)

 

де  – обов’язкові резерви комерційних банків;

 – сума поточних вкладів.

При зменшенні норми обов’язкових резервних вимог кредитна емісія зростає, отже обов’язкові резерви комерційних банків перетворюються у надлишкові. Чим менша буде резервна норма, тим більше можливості банківської системи створювати безготівкові гроші шляхом кредитування.

 

Табл. 4.2 – Розрахунок кредитної емісії банків

 

Примітка: дані для розрахунку таблиці 4.2. взяті умовно.

 

Розрахунок табл. 4.2.:

– обов’язкові резерви: ОР = ДВРН,

– надлишкові резерви: НР = ФР – ОР,

– можлива кредитна емісія: НР = КЕб,

– мультиплікатор депозитів: ,

– можлива кредитна емісія банків розраховується наступним чином: КЕбзаг = КЕбДМ.

При ставці резервної норми 25 % взагалі припиняється будь-яка кредитна емісія, отже усі надлишкові банківські резерви перетво­рились в обов’язкові. При нормі 30 % – НБУ може зруйнувати всю систему кредитування. Для виходу з цієї ситуації комерційні банки повинні скоротити поточні рахунки і водночас збільшити резерви. Для цього вони припиняють кредитування, продають частину державних облігацій, отриману виручку додають до своїх обов’язко­вих резервів, в результаті чого зменшується пропозиція грошей.

 

Питання для самостійної роботи

1. Грошова маса та її складові.

2. Грошові агрегати та їх зміст.

3. Особливості складання балансу НБУ та його відмінність від балансу комерційного банку.

4. Розвиток політики обов’язкового резервування в Україні.

5. Використання резервних вимог у світовій практиці.

 

Теми рефератів

1. Резервна система США.

2. Резервна система Німеччини.

3. Резервна система Франції.

4. Особливості резервної системи у країнах, що розвиваються.

 

Література: [15, 23].